Sts. Peter and Paul Ukrainian Orthodox Mission

   UOC of USA - Ecumenical Patriarchate of Constantinople

Місійна Церква Свв. Апостолів Петра і Павла

Українська Православна Церква в США  Константинопольський Патріархат

 

IC

XC

NI

KA

Sts. Peter and Paul

Eng

 

Головна

Про нас

Контакт

Як Доїхати

Фотографії

Відео

Духовні Статті

Поминання за Здоров’я

Поминання  за Померлих

Молитви на різні потреби

Привітання

 

Духовна Музика

Катехизис

     Як слід молитися в церкві

Православні християни перейняли від святих отців і в усьому світі дотримуються таких звичаїв:

1. Увійшовши до святого храму й осінивши себе хресним знаменням, творять три малих поклони, промовляючи:

Творче мій, Господи, помилуй”.

“Боже, будь милостивий до мене, грішного”.

“Без числа згрішив я, Господи, прости мені.”

 

2. Далі, поклонившись направо й наліво, стоять на місці і слухають псалми й молитви, які читають у церкві, але не проказують про себе інших, власних молитов і не читають їх із книжок окремо від церковного співу, бо таких осуджує св. Апостол Павел, як тих, що відлучаються від церковного зібрання (Євр. 10, 22).  

 

3. Поклони малі й великі слід творити не на свій розсуд, а згідно з постановою св. Апостолів  і св. Отців, а саме:

Під час читання Трисвятого, “Прийдіте, поклонімось” і трикратного “Алилуйя” тричі осінити себе хресним знаменням, здійснюючи малі поклони; так само під час читання “Сподоби, Господи”, а, отже,  і на початку великого славослів’я, і після слів священика “Слава Тобі, Христе, Боже, Надіє наша”. Після кожного виголосу священика, а також при читанні читцем “Чеснішу від Херувимів” слід осіняти себе хресним знаменням і творити малий поклін.

 

4.  В буденні дні творять земні поклони на Літургії:

А) на початку співу “Достойно і праведно”;

Б) коли починається молитва “Тобі співаємо”;

В) в кінці молитви “Достойно є” або Задостойника;

Г) на початку молитви “Отче наш”;

Д) при винесенні св. Дарів для Причастя;

Е) і при словах “Завжди, нині і повсякчас,”.

На утрені, коли виголошується : “Богородицю і Матір Світу в піснях звеличаймо”.

У дні недільні, а також від дня св. Пасхи до вечора дня св. Тройці, й так само від Різдва Христового до Хрещення, також св. Апостолів взагалі заборонили схиляти коліна й творити земні поклони, як про те свідчить св. Василій Великий й у посланні до блаженного Амфілохія. Те ж саме затвердили І і VII Вселенські собори; бо недільні та інші Господні свята держать спомин про наше примирення з  Богом, за словом апостола: “Вже ти не раб, а син” (Гал. 4, 7); синам же не личить рабське поклоніння творити.

 

5. Православним християнам не властиво стояти на колінах, піднявши голову, але при словах священика “Ще і ще, схиливши коліна...” і ін. належить падати ниць на землю; звичай же ставати на коліна, коли забажається, складати руки і бити себе в груди в Православній Церкві не характерний. Але такий звичай за православною ікономією можна віднести до місцевих звичаїв.

Православні християни, згідно з уставом церковним, в призначений час творять земні поклони, падаючи ниць і знову стаючи на ноги.

 

6. Коли в церкві осіняють народ хрестом чи Євангелією, образом або чашею, то всі хрестяться, схиливши голову; а коли осіняють свічками чи благословляють рукою, чи кадять до людей, то православним християнам не слід хреститися, а тільки схиляти голову; лише у Святому Седмицю Пасхи, коли кадить священик із хрестом у руці, всі хрестяться і промовляють: “Воістину воскрес”, відповідаючи на вітання священика. Слід розрізняти поклоніння перед святинею, людьми та священиком.

 

7. Приймаючи благословення священика або єпископа, християни цілують його десницю, але не хрестяться перед цим. Слід цілувати в духовних осіб праву руку якою вони дають благословення.

 

8. Хресне знамення, згідно з ученням св. Отців, слід здійснювати так:

Склавши троєперсно праву руку, покладати її на чоло, на живіт, на праве плече і на ліве, а потім уже, наклавши на себе хрест, схилятися; про тих же, які знаменують себе всією п’ятірнею або поклоняються, не завершивши хреста, або махають рукою в повітрі чи по грудях своїх, сказано в Златоуста: “...тому скаженому маханню біси радіють”. Навпаки, хресне знамення, здійснюване спокійно, з вірою і благоговінням, відлякує бісів, стишує гріховні пристрасті і приваблює Божественну благодать.